Я не можу,де цей тупий новорічний настрій????)

Ех,сьогодні мене сильно розізлили деякі особи....але все нормалізувалося до кінця дня,життя ж прекрасне))

Настрій норм,але Нового року не хочеться.Дуже багато недороблених прав,несказаних слів і почуттів.Не знаю,чогось не хочу щоб цей рік закінчувався...не хочу!

Буду справляти..з ким?З ним!А з ким же ж іще?Чи не варто?

Тобто я безперечно хочу,дуже дуже хочу.Але...все якось не так,я сумніваюся в ньому,в собі-ні,а от в ньому! Він такий хороший,лапочка,але....як деколи не вистачає близької людини,якій можна розкритися і довіритися повністю.Не раз робила таке,обпікалася,але й далі готова розкритися,лише тільки покажіть мені таку людину!))

Важко так жити,і деколи розуміти,ні,не те,що ти самотня,себе якось самотньою назвати не можу,друзі-є,ніби й якось увагу звертають,як не як,а мене потребують.Але нема людини для якої я-буду все.ну та,є трохи в мені егоїстичності,але ж яготова на пожертви.

Чому усе так несправедливо?Життя таке незвичне,ніби білі і чорні смуги,але нащо якісь гарні,чудові моменти обв"язково псуються,а я маю жити лише спогадами про них.Я так не хочу!Хто я урешті-решт?Чому маю це терпіти,мені не подобається програвати,але поразки я приймаю,не люблю ворогів,але ж не бажаю їм злого.

Одне,почуття виражати я напевно навчилася тільки зараз,а до того слова плуталися...я й сама не розуміла коли когось любила чи це була лише симпатія чи дружба.Я губилася і тільки помилялася,помилялася,помилялася.

Тепер я розумію,що справді цінних мені людей небагато.

Згадала маму.Згадую,що розстроєною я зовсім не була,ніяких сліз,рівний голос,була тільки ненависть.Жахлива злість,що мене лишили одну.Тупо одну,ну з ким можна поділитися хоча б якимись маленькими перемогами або радостями?Ніхто ж не зрозуміє і не розуміє,коли шось таке виривається.

Зате навчилася за ці 2 місяці,що тепер треба думати своєю головою,проблеми вирішувати самостійно,нікого не втягувати,а головне не нити.Не нити!як я це любила.Тепер не можна,не поможе..Важко,але якось не пропаду.=/





Не хотіла заводити в неті дайр,бо це як душа на розпашку.Але завела,і тепер пишу такі речі))Мдяяя...