вот так

а я то здесь уже пол года не писала..
дневник себя уже исчерпал....
не хотелось отпускать его в архив...пусть поживет...

@темы: Грустное, Личное

---

Обидно,досадно,да ладно(с)

А день вроде был и ничего...
Но надо же..не есть целый день....сидеть в деканате..
что бы в результате узнать что тебе,не дотянули бала до пятерки за предмет который идет в диплом...
А кому то на четверку с тройки пять балов дотянули....

Обидно.
Досадно.
Да ладно...
...Переживем...
Не такое бывало

@темы: Грустное, Чувства, Учеба

---

Так и есть

Прошлым вечером на ней было слишком много румян и слишком мало одежды, а для женщин это первый признак отчаяния.

Оскар Уайльд

А вообще.
Ничего не прячет ета косметика,ета одежда..
Грусть в глазах если есть-она и будет.
Надо менять состояние души.

@темы: Грустное

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Как в точку

"Когда спишь с женщинами налево и направо, они сливаются в одну. И она просто меняет имя, кожу, рожу, рост и голос. Длина волос, объем груди, степень эпиляции лобка и цвет белья варьируются от случая к случаю. Но ты повторяешь ей заученные фразы, делаешь одни и те же штучки, совершаешь одинаковые движения в установленном порядке: "Ты хорошо пахнешь...подвинься ближе, еще...я тебя боюсь...я так хочу твои губы...дай я тебя поцелую, скорей, я больше не могу...о, благодарю тебя,Господи, какое счастье...ты мне очень нравишься...мне кажется, это сон...мы будем заниматься этим всю ночь, всю жизнь..." Талдычишь одно и то же каждый вечер разным девушкам с завороженным взглядом ребенка, который разворачивает подарок. Перемены приводят к повторяемости. Как ни парадоксально, новизна возникает, только если хранишь верность одной женщине. Донжуаны лишены воображения. Казанову принято считать многостановочником, а он был просто лентяем. Потому что, как ни меняй баб, ты-то остаешься все тем же мужиком, поборником пути наименьшего сопротивления. Чтобы хранить верность, необходим талант."

(с) Фредерик Бегбедер

@темы: Грустное, Для памяти, Мужчины, Цитаты

---

Rehab

The only problem is
That you was using me
In a different way
That I was using you..........

@темы: Грустное, Чувства

---

Рядом, но далеко,
Что не достать рукой,
Рядом со мной ты,
Но уже чужой,
Рядом, но далеко,
Что не достать рукой.
Рядом..со мной ты..
но уже чужой

@темы: Грустное, Цитаты

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Старий прийом "сАмАвнушеніЯ"

.....Я здам англійську на максимум..я здам на англійську на максимум...я здам англійську на максимум...я здам на англійську на максимум...я здам англійську на максимум...я здам на англійську на максимум...я здам англійську на максимум...я здам на англійську на максимум...я здам англійську на максимум...я здам на англійську на максимум...я здам англійську на максимум...я здам на англійську на максимум...я здам англійську на максимум...



Не знаю як внушати собі..шо я таки МОЖУ...


Лишився рівно тиждень..щоб вивчити тисячі завдань на пам"ять...а я вже морально дохла? Якщо я це подолаю...то я просто...Герой))

@темы: Грустное, Учеба

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Я йшла сьогодні..з незалежного....в голові було багато думок,вперше за довгий час мені захотілось прийти до мого щоденника,виплескати це...думки вихльостували,але я чомусь говорила зовсім інше,нервувалась...
Сумнооо...
Спочатку йшла.Був сліпий дощ і я плакала...така собі "переносна таФтологія"(уявіть собі,таке на незалежному було)))...сонце сліпило..голова була мокра..а душа якась ображена..
і це не незалежне..просто я стомилась..мені як і в Інтермеццо Коцюбинського хочеться вирватись від "залізних рук людей"....

@темы: Весна, Грустное, Философия, Чувства

---

Сумно....якось..так...ніяково...
Почуття спустошеності..
Раніше я навіть не задумувалась над тим,що люди дуже не люблять змін,якихось "новинок"..
Раніше я цього не розуміла..а тепер почуваю шось подібне....
Переживаю...неприємне відчуття того,шо чекаєш ЩОСЬ,а що не знаєш..
Насправді вся ця моя філософія про Незалежне Оцінювання..
Важко йти його здавати,коли стільки всього з чим я не можу згодитись.І навіть не знаю,можливо добре,шо всі вступні замінили ним..А з іншої..було б легше проходити те,що вже проходили всі...розуміти,що це зовсім просто...

До незалежного тиждень і 2 дні..чи встигну я закріпити та довчити всю літературу?

А головне за,що хапатись,коли так багато ще можна дочитати довчити?

Сумно....

@темы: Бред, Будни, Грустное, Учеба

---

Я не можу.
їде дах...
Абсурдність життя доповнюється з кожним днем..
Я просто зара заплачу.
Я втомилася.
Я в шоці...
Я...знову..знову оці співпадіння,переплітання доль і відношень до людей..думок...

Я хочу видалити щоденник.Це було глупством його заводити.
Зроблю це вже завтра.
Перед тим мушу зі всіма попрощатися.

@темы: Грустное

---

Ненавиджу.

Я просто в шоці.
Якось в голові не вкладається.
Та п`ятниця.Я не можу точно зрозуміти чи вона взагалі була...
І не хочу цього розуміти
Подібно на сон.
Невже я ТАК в тобі помилялася?!
Я в одну секунду,в одну мить тебе зненавиділа.
Просто ти надоїв.
Обрид.
Всім надоїв.Характером.Друзями.Відвертою наглістю і вседозволеністю.

Ненавиджу.
Тебе і все що з тобою пов`язано.

@настроение: огидно

@темы: Воспоминания, Грустное, Девичье, Мужчины

---

Старенький спогад

Я знаю,вже пізно шось вірне робити
Але ніяк не можу тебе розлюбити
І хоч хочу завтра не в себе проснутись
Та точно не хочу до тебе вернутись

Я знаю як важко,коли відчуваєш
Коли не спиш,а всім серцем гарячим палаєш
Я знаю-тобі мене не повернути
Чому твої очі не хочуть забути?

Я завтра прокинусь і піду до нього
Не подібного на тебе,але давно уже свого
Але твої очі скрізь в кожном прохожому
Чому не бажаю такої любові ворожому?


05.05.2007

Не дуже старий віршик.Але відображає непогано мій теперішній стан.Нічого не змінилося.
Хіба лише таки змогла розлюбити.

@темы: Воспоминания, Грустное

---

Про майбутнє

Я поволі марнію від тих вагань чи правильну професію я обрала.Так,на жаль,склалося,що особливих талантів я ніколи не мала.
Я напевне була б непоганою журналісткою,бо непогано пишу і в сроки б вкладалася в роботу.Я,мабуть,була б хорошим психологом:я вмію слухати людей і давати поради,які пригодяться,а ще тримаю язик за зубами.Я б хотіла бути актрисою,бо завжди це у собі відчувала,але сумніваюся чи була б у цій справі найкращою так,щоб мене визнали.Я б хотіла бути фотографом-професійним,але творчості треба віддаватись на певне,бути закоханою в неї,а я так не можу.

Я обрала екномічну спеціальність-менеджер не томУ,що не було що або тому,що народилася в сім»ї програмістів.Навпаки,всі були дуже проти цього.Я просто вважаю,що менеджмент річ дуже обширна і все ж пригодиться мене навіть якщо з цією професією в мене не складеться.А ще-це одна з небагатьох професій в якій можна викластись по повній і зробити кар»єру.Ну і останнє це те,що мені мабуть прийдеться себе забезпечувати самій,тому і професія має бути перспективна,а то у майбутньому буде просто повна *опа.

@настроение: знову сумне.я виснажена

@темы: Грустное

---

Адже мені зараз так небагато подрібно для щастя:крапельку свободи і близька людина.
Але тоді чому з відсутністю підтримки,свободи,вірних друзів,вільного часу та багатьох інших життєво-потрібних дрібниць всі умудряються мене ще не раз вдарити в спину?
І мені напевно ніколи не зрозуміти:чим же ж я усе таки гірша ніж інші?
І це не самолюбство.Просто я не розумію,чому дурним і лінивим- все,а мені все треба добиватися власними зусиллями.
І якби ж я у свої 16 могла сама обирати собі шлях,вчитися на власних помилках,а не на тих на які скерували мене мої так звані «батьки» в обличчі татка.
І чому я не маю зовсім свободи у русі та обиранні друзів,стилі одягу,зачіски(що напевне найбільше нервує),чому я не можу нічого собі купити навмання,бо залежу від людини до якої ще 2 роки тому бачила 14 років лише 3 рази в рік? Чому я маю незручно себе почувати і мріяти коли я нарешті виросту і зможу сама заробляти гроші,сама обирати одяг,обирати друзів,хлопця,обпікатися на свої власних помилках і шкодувати,бо це зробила ТИ,а не тому,що тебе це заставив хтось інший.
І от єдині вільні хвилини,які зараз бувають у мене я напевно присвячую цьому мріянню.Мріянню про свободу,про те,що може одного дня я сама буду режисером свого життя і оберу свою власну стежку в ньому,де все буде добре і тоді,можливо...я б стала щасливою...
І тоді вбиває думка про те,що я..можу не втриматися..зламатися...і вже не буду мріяти навіть про ці,такі важливі для мене речі.

@темы: Грустное

---

Вернулась

Я вернулась.З РумунІї.Я цілу ніч не спала,тому настрій підупавший.Не знаю чого:чи тому що слухала новоскачену пісню Бумбокса від якої прорвало на сльози чи тому,що в Румунії,в якій була лише 2 дні дуже скучала чи просто знову якісь філософські роздуми доповнені риторичними запитаннями про наші(чи краще казати в минулому наші?) з тобою стосунки.
Пост про Румунію,обіцяний вже деяким особам,я постараюсь написати завтра,або сьогодні ввечері,щоб він був оптимістичний,наповнений енергії і задоволення від поїздки.Хоча я ще не зовсім оприділилася чи я задоволена взагалі!
В Румунії телефон не тянув.Тобто я була зовсі ізольована від світу.
І це не залежність від мобільного,це справжня прив`язаність,коли ти просто невиносимо хочеш пригорнутися до друга або близької тобі людини.
Я вже не піду сьогодні в школу,хоча потім прийдеться дуже багато відробляти.Я це знаю,розумію,але зовсім не маю сили.
Я вчора бачила сніг.Я так давно його хотіла.І може це так він повпливав на мене.
Бо всередині зараз буря емоцій!Я не можу себе стримати,я крізь сльози сміюся,я швидко,на одному подиху пишу це,і страшенно хочу до тебе! Не знаю чому саме,але саме зараз хочу цього так,що просто з`являється почуття ніби розірвуся на шматки.
Я так більше не можу.Я все осмислила там.
Ми з самого початку все зіпсули.Ми могли бути не тільки гарною парою,ми могли один одного доповнювати,ми разом просто могли багато всього зробити.Але робила,на жаль,помилки я.Робив(!) і ти,чого зараз не можу заперечити.Просто все з того самого першого моменту сталося неправильно.І я дуже сімніваюся,що щось можна взагалді змінити.Я маю вагання щодо того,чи варто нам бути навіть друзями,адже воно лише послаблює мою силу волі.Я просто починаю розуміти,що дихаю тобою.Я дуже тісно прив`язалася.Я боюся подумати,що буде якщо ти поїдеш або просто зникнеш,або з тобою щось станеться.Зате не сумніваюся,що в іншій ситуації ти завжди будеш поруч.
А зверзу на епіграфі пише нова порада на цей день:"Реши что тебе нужно и делай все что бы заполучить ето!".
Проблема саме в тому,що на цей момент я можу все отримати,тільки не знаю що саме я прагну.
В цьому моя біда.Біда яка уже півроку триває.
Це просто втрата віри в себе або втрата мрій,які спонукають до самовдосконалення,яке зараз,на жаль,не просувається

@музыка: Бумбокс-Ta4тo

@темы: Воспоминания, Грустное, Точка зрения